Випуск другий

Свята невпинно наближаються. Того разу про це свідчило великоднє Монастирське, цього ж разу - Слобожанське із кольєреткою до Дня Перемоги.
Повідомляю, що в низці цих свят важливе місце посяде Свято Пива, яке щороку в Харкові на першотравневі вихідні влаштовує пивзавод Рогань. 2 травня пивні урочистості пройдуть, за традицією, на харківському майдані Свободи та у центральному парку ім. Горького.

В серії роганських етикеток від Бліц-Принта це остання з чотирьох (попередні - Монастирське світле, Монастирське Темне та Слобожанське). Характерним для цієї серії є розміщення напису про алкоголь як раз під щільністю. Порівняно з тим самим Українським у ПЕТах на етикетках від пляшкового пива алкоголю на дві десятих відсотка менше. Крім того, медальки розташовані по різні боки від назви сорту.

.

Не встигла остання версія Українського протриматись на харківському пивному ринку й півтора тижні, як з'явився її мікковський брат-близнюк, але вже з 3,7%. Тепер з появою на роганських етикетках вмісту спирту в пиві простір для різноманітних варіацій набагато збільшився.

Те ж саме пиво, але у пластиковій тарі. З настанням теплих днів чомусь дивно зменшився обсяг роганського пива у великих пляшках, взимку їх було порівняно більше, одночасно можна було побачити до 5 сортів в ПЕТах, а зараз чомусь випускаються лише 3 найпопулярніші світлі сорти.

Найновіший варіант "Монастирського" від Рогані. Тепер вже із 12 медалями. Судячи з усього, Рогань повністю вирішила перейти на етикетки від фірми Мікко, що підтверджує і наступна картинка.

Найлегший літній сорт харківського пивзаводу. Взимку, звичайно, у продажу його не було, але коли температура забортного повітря неухильно зростає, виникає потреба "освіжитися" пивом, так що краще Оригінального освіжаючого напою не знайдеш.

Ось пав передостанній бастіон завода Рогань (в сенсі відсутності інформації про алкоголь на етикетці) - міцне пиво Парламентське. Якщо порівняти те, що написано зараз (6,1%), із тим, що було свого часу в роганських рекламних проспектах (5,6%), спостерігаємо проґресуюче підвищення міцності. До того ще на етикетку додалась одна золота медаль за пивний фестиваль 1999 року в Сочі.

В минулому випуску я писав про появу в Харкові донецького пива, тепер на наш ринок полилась продукція сусідньої Луганської області. Це, так би мовити, "друге пришестя", перше було на самому початку березня. Абсолютно все пиво розливається у дволітрові ПЕТи, коштує подекуди як дволітрова Оболонь (4.70 - 4.90), про якість не скажу нічого зайвого, деякі сорти мені сподобались.

На смак - типове московьке пиво із характерною гіркотою. Лисичанський завод, судячи з усього, вирішив уміло зіграти на ностальгійних почуттях, продукуючи пиво старих сортів радянських часів (причому, не найгірше). Наприклад, було вже лисичанське Мартовское (Березневе), Донецьке; що, тепер варто чекати на Ячмінний Колос та Жигулівське?

На останок залишаємо краще пиво з цієї серії. Тим більше, що темних сортів у Лиспи всього один-два.
Як я вже згадував на початку, до 10 травня через відсутність автора випуски оновлюватись не будуть, тому бажаю гарно відсвяткувати та відгуляти ці чудові травневі дні, на все добре, смачного пива і хай вам щастить!

27 травня 2000 р.

ПОПЕРЕДНІЙ ВИПУСК